***
Змарніло вже моє обличчя,
Сховалась усмішка далеко.
Опустилась осінь непомітно,
Зажурилась у гаю лелека.
Мене не має у саду,
Обпало листя й цвіт рожевий.
А скажи мені, чому?
Чи обманув мене знову світ веселий?
За скільки років я всміхнусь
І голову підніму я до неба?
Все вирішено вже давно колись
І сумувати за всім цим не треба.
*** |
