Форумы-->Творчество-->
| Автор | Творческий конкурс клана Рутения - ИТОГИ |
|---|
С 06.01.2010 по 25.01.2010 на клан-сайте Рутения, среди игроков кланов Рутения и Леополис, прошел творческий конкурс "Невідомі сторінки історії України".
Жюри определили трех призеров.
Первое место - Reyegar, получает 50 000 золота.
Два вторых (судьи не смогли определиться):
irysik44 - 25 000 золота.
Michal_Polak - 25 000 золота.
Спонсор конкурса - Клан Рутения.
Все остальные авторы получают поощерительные призы.
Учитывая, что просмотр текстов доступен только игрокам клана Рутения, произведения призеров выкладываются здесь для всеобщего ознакомления, без возможности коментировать! Онли рид! :)
Для обсуждения можно открыть отдельную тему. | ЖИТОМИРСЬКИЙ КАР'ЄР
Перше місце в конкурсі "Невідомі сторінки історії України".
Є небагато місць колоритних та самобутніх саме в Житомирі. Але є одна неприродна місцина про яку мало хто знає в плані поінформованості її створення та подій навколо неї. Хоча нема такої людини щоб не знала її хоч трохи.
Є в нас так званий Соколовський кам'яний кар'єр. По призначенню він не працює ще з 80-х років. Влітку його відвідує майже третина відпочиваючих міста Житомира. Так як вибір водойм придатних для купання в спеку не великий, люди не завжди вибирають безпечні місця для купання.
Водна поверхня має розміри приблизно 500м на 300м. Краї водоймища обгорнуті навколо колишнім насипом, а зараз то вже є зкамянілими бортами покритими дикорослими кущами та деревами. Згори насипів або з повітря складається вражаюча картина. Живописне озеро з ніби блакитною прозорою водою.
Так як я прожив 28 років безпосередньо в 3-5 хв ходу від кар'єру то трохи про нього можу розповісти.
За Радянського Союзу видобували в ньому камінь, щебінь . Добичу вели вибуховими засобами. Через що в наших домівках постійно відшаровувалась штукатурка та частенько падали її шматки зі стелі на голову. Але діватись було нікуди. Жили там де давала держава поки не виділяла квартири в місті.
Завантаження та транспортування добутого виконувалась серйозним устаткуванням, громіздким та потужним. Вантажні автомобілі щоб доїхати згори до дна кар'єру намотували не 1 км колами.
Одного звичайного дня після чергового вибуху виявилось що під кам'яним пластом був водоносний. Поки з'ясовували що і до чого прогавили той факт що джерело доволі потужне. Вода стрімко почала затоплювати кар'єр. Вся потужна техніка та устаткування лишилась на дні. Люди посідавши на автомобільний транспорт змогли піднятись на гору.
Повне затоплення басейну відбулося років за 12-15 . Глибина була доволі серйозною. Водолази в спорядженні не мають змоги дістатись дна. Якщо я не помиляюсь не в морських умовах при відсутності допоміжних надводних серйозних плавзсобів людина не може потрапити на глибину більшу за 80 м. Потім вода яка все прибувала зайшла вихід до рибного ставу, що був поряд.
Але то все технічна сторона. Є багато слухів та байок про кількість потопельників на дні . Будь яке водоймище думаю має подібну сумну статистику. Люди мовлять, що колись все ж водолази спускались на максимально дозволену глибину. І ніби там бачили моторошну картину десятки розкладених останків. То ясне діло перебільшення наведені “бабським радіо”. Але...
На моїй пам'яті у водоймі загинув мій сусід і ще двоє ледь не пропали там.
Перший пропав взимку йдучи напідпитку з отриманою заробітньою платнею в кишені. Хотів скоротити шлях. Щоб не йти півтори години по місту він вирішив зменшити час до півгодини обійшовши по доріжці навколо кар'єру. Знайшли його лиш на весні, коли скресла крига. Чоловік задушений колючим дротом сплив на поверхню. Так мовити “добрі люди” допомогли позбутись заробленого
... | ...
Двоє інших за різних часів ходили за ялинкою на схили. Не втримувались і падали на кригу. Один відбувся ампутацією великого пальця на нозі від обмороження та відбитою селезінкою, інший переохолодженням.
Це то, що я знаю особисто. А от кількість молодих та жвавих людей що стрибають зі скель в воду та травмуються росте щороку. Стрибаючи не всі розуміють що присутній обман зору. Згори вода здається прозорою. Але трохи нижче поверхні є шар глини яка замулює воду. Коли людина дивлячись у воду бачить її прозорою блакитного кольору починає думати що глибина достатня для стрибка. Не беруть до уваги що стінки кар'єру мають рвану вибухову природу. Там де здається стрибав кожного дня за пару метрів можна вліпитись в каміння.
Багато народу ходить купатись. Так як пологого дна немає, відразу обриви йдуть то купаються лиш ті хто вміє добре плавати. Але ті хто мають найменші пошкодження шкіряного покриву відразу помічають, що зкупнувшись у водоймі рани не заживають і частіше за все загниваються.
Риба в кар”єрі є і чималенька але не ловиться. Кажуть що не голодна бо є чим на глибині годуватись
Вода переважно стояча. Відтік як для такої великої водойми мізерний. Все що люд змиває з себе, а також беручи до уваги чутки про сумну статистику то не дивно що воно дає про себе знати.
Ось така от історія. Не весела і можливо не така цікава але заставляє задуматись.
Автор - Reyegar. | ЦІСАРСЬКИЙ ПОЖЕЖНИЙ УНІВЕРСАЛ
Друге місце в конкурсі "Невідомі сторінки історії України".
Хотілось написати щось не стандартне і цікаве про своє гарне місто Львів. Ідею підкинув мій родич,який працює в пожежній частині,що на вул. Підвальна і саме він мені розповідав про архівні матеріали ,які я постараюсь викласти на форумі.
В кінці 17 ст. львівське населення наражалося не лише на епідемії, які часто набирали значних розмірів ,а й стихій пожеж. Після окупації Львова австрійська влада зіткнулася із вкрай занедбаним протипожежним станом міста. І Львів дістався його новим господарям беззахисним перед стихією вогню,бо рятувальними роботами займалися самі мешканці.
Тому у 1782р. зявляється цісарський Універсал ,яким встановлювався порядок гасіння пожеж для цісарського-королівського міста Львова.
Ним передбачалося ,що господарі,а також пекарі,пивовари,ковалі та інші ремісники ,які мали справу з вогнем,повинні були займатися своїм виробництвом тільки на передмістях. Біля вогнищ належало зводити муровані стіни товщиною у 2 цегли. У нових будинках повинні бути муровані горища,а також комини достатньої висоти. А курні хати без коминів підлягали знесенню. Комини потрібно було чистити хоч раз на місяць. За виявлений у комині від загорання сажі вогонь накладалося грошове покарання,передусім на господаря,від 3 до 5 золотих римських,або ж арешт. Ніс за це відповідальність і сажотрус. Власникам коней дозволялося зберігати запаси сіна і соломи не довше,ніж півроку. Дрова та вугілля повинні були зберігатись у відповідних складах або пивницях. Ставилася вимога ,щоб кожний господар мав у себе на горищі 2 бочки з водою.
Універсалом запроваджувалась щоквартальна ревізія будинків комісією і протокол таких перевірок передавалися в поліцію для покарання. Сповіщав про пожежу сторож,що був на ратушній вежі ,він виявивши полум’я повинен сповістити за допомогою труби та відповідною кількістю ударів у дзвін. А найближчі до пожежі сусіди повинні поспішати туди з помпами, відрами, драбинами та водою,і боротись до тих пір поки не прибудуть визначені для гасіння вогню особи.
Міщани повинні були знати як виконувати приписи Універсалу. І щоб протизаконні приписи не мотивувалися незнанням його змісту,тому Універсал був прикріплений у громадянських місцях,а кожен господар мав мати один примірник і міг його показувати при ревізії.
Ось такі колись були правила для захисту від вогню...
Автор - irysik44. | КІЛЬКА ВОЄННИХ ІСТОРІЙ
Друге місце в конкурсі "Невідомі сторінки історії України".
Хочу розповісти вам декілька цікавих історій, які сталися з моїми прапра дідом Савою і прапра бабою Ольгою, які жили у селі Черепова, Хмельницького району, Хмельницької області під час ВВВ.
Невеличке село Черепова знаходиться на відстані 20 км. від мого рідного Хмельницького.
1941р. як вам всім відомо нациський Третій рейх напав на СРСР.
І ось після захоплення Галиччини і Волині німецькі війська зявились на Поділлі...
Коли німці прийшли в село, люди не розуміли хто це і за чим прийшов. Чули що йде велика німецька армія і найстаріші люди памятали німців з часів першої світової і громадянської війни.
Відразу в селі порозстрілювали всіх собак та прийнялись перевіряти жителів села і чи нема серед них євреїв. Командним пунктом обрали нашу хату, яка стояла в центрі села біля ставка.
Солдати постукали в двері і дід савка відчинив, і німці одразу вірвались до хати. В хаті тоді були прабабця Ольга її дочка Ксеня(25 років), сестра Марфа, син Павло(11 років), син Михайло 16 років(якого майже через кілька днів відправили до Німеччини на роботу), і дві маленьких 3 річних внучки Галинка, Олександра, ну і звісно дід Савка який відчинив двері.
В хату зайшли декілька офіцерів і почали щось говорити. І той котрий вмів говорити російською пояснив "хто вони такі і для чого". Німецькі офіцери одразу побачили на стінах фотографії діових з бабою 3 синів які воювали на фронті і німецький офіцер мовив до діда: "Пахтізанен?" А дід каже:"Пан я не виноватий НКВД і забрали 3 синів на фронт". Офіцер нічого більше не сказав і сів за столом і почав обговорювати щось зі своїми колегами.
Німецькі офіцери спали на ліжках, а маленькі Галинка та Олександра на пьецу, а всі інші на підлозі. В хаті і в селі нікого не чіпали окрім звісно євреїв.
Харчувались тим що в людей було на подвірьї: кури, яйця, свині.
Так пройшов рік німецької окупації села. Люди боялись, але потім звикли побачивши, що німці нікого не чіпають.
Це я описав коротко, вступ в село і як пребігало життя. Тепер хочу описати найцікавіші моменти окупації.
Німці дуже полюбляли курячі яйці і робили з них "шнапс"(як вони казали). Брали декілька яєць вибивали в кварту додавали свого коньяку, молока, все це перемішували і трішки підігрівали, після цього пили невеликими ковтками.
Ось одного разу дід сидів в хаті і щось лагодив, а німецькі офіцери сиділи за столом грали карти і пили ось цей самий шнапс. І один з офіцерів мовив: "Пан Савка, комен зі хір", що дід слухняно і виконав: сів за столом, дали вони йому кварту з шнапсом дід випив цілу кварту, яку німці пили маленькими ковточками, скривився, бо було досить міцне тай попросив їх ще. Німці одразу наробили сміху в хаті, і пояснили що більше не можна бо буде пяний. Дід дійсно одразу спянів і пішов спати :D
... | ...
Ще один цікавий момент окупації:
Німецький солдат прийшов в хату погрітись, бо була зима, офіцери лежали на ліжках і курили. Він притулився до грубки і побачив на пьєцу 3 річних Галинку і Олександру витягнув з кишені дві шоколадки і подав дівчатам. А сам сів під грубкою і заплакав. Потім через сльози мовив діда Савки: " Ін дойчланд 2 кіндер. сталін і гітлер надо разстрелять". І гірко заплакав. Офіцери нічого не казали просто подивились на нього і далі займались своїми справами своїми. :(
І ще один випадок:
Моя бабця Ксеня (25 річна), дочка Ольги і Савки працювала на важких роботах і як кожна сільська жінка була міцної статури і досить сильною. Одного разу взяла вона в кулак звязку ключів підійшла до німецького офіцера і сказала: "Якщо ти забереш в мене з кулака ці ключі, тоді німці виграють війну, якщо я втримаю ключі то тоді червона армія переможе".
Як той офіцер не намагався, а ключів забрати так і не міг. Після цього випадку німці ходили засмучені, так як для них вже надходили погані вісті зі Сталінграду....
Одного разу люди побачили що німці дуже заметушились, як стало пізніше відомо Червона армія взяла Київ. З села поспішними темпами німці вивозили корови, кури, свині,все вантажилось на машини і відправлялось на вокзал. Дійшла черга і до нашої корови, яку двоє солдатів виводили з хліва. Бабаця Ольга побачивши це, вийшла з Галинкою і Олександрою з хати і почала слізно просити офіцера залишити корову, так як двоє маленьких дітей і не буде чим їх прогодувати. Офіцери подивились засмученими поглядами і наказали солдатам не чіпати корову. Так ця корова спасла нашу сімью під час голоду 1947р.
Ось так я коротко відобразив окупацію мого села німецькими військами.
Автор - Michal_Polak. | | Остальные работы, можно будет прочитать на нашем сайте, но позже, после небольшой реорганизации форума для доступа чтения работ всеми игроками ГВД. | | тема закрыта by Centurion_XXI (2010-01-27 02:31:49) |
|---|
К списку тем
|
